Дитячі страхи-и-и-и-и-и-и!!!

Кожна дитина чогось боїться: злочинців, які можуть увірватися в квартиру, собаки, води, не хоче спати без світла у своїй кімнаті. Її можуть тривожити різні «побутові звуки». Такі реакції нормальні. Якщо дитина здорова, більшість з цих страхів із часом минають.

Слід зрозуміти, що страх, тривога, переляк – невід’ємний етап розвитку кожної людини. Страх має велике значення для нашого існування – це оборонний рефлекс людини. Тривога і страх різні емоційні стани. Страх - реакція мозку на реальну загрозу, атривога виникає тоді, коли людина уявляє собі якусь загрозу. Дитина або відтворює реальні небезпечні ситуації, які вже дослідила, або створює власний світ тривог – він багатий на стільки, наскільки багата дитяча уява. У будинку діти найчастіше бояться стінних шаф, комор, антресолей, різних дверець у стінах, незвичайних маленьких вікон, картин, плям і тріщин. Страх провалитися в інший світ, метафорично представлений у «страшилках» і дитячих літературних творах, має під собою реальні підстави. У свідомості дитини світ видимий і спроектований на нього, як на екран, світ психічних подій, реальність та фантазія не завжди адекватно накладаються одна на одну. Вікова причина такої особливості – брак психічної саморегуляції, не сформованість механізмів самосвідомості, що не дозволяє впоратися з ситуацією. Батькам треба поважати і розуміти страхи дітей, допомагати їм уникати контакту з чинниками, що провокують страхи. У жодному випадку не слід сміятися з дітей, називати їх боягузами. Потрібно вчити дітей долати тривогу і страхи.

Як подолати дитячі страхи?

Візуалізація. Визначити свій страх – означає зробити перший крок до його подолання. Намалювати-пройти півдороги. Малюючи, дитина вивільняє власний страх, конкретизує його, переносить у матеріальний світ. Намалюйте свій колишній страх. Так ви, по-перше, покажете, що боятися можуть усі, і в цьому немає нічого ганебного; по-друге, своїм прикладом дасте малюку зрозуміти, що страх можна перемогти. Потім запропонуйте дитині намалювати що-небудь, чого вона боялася, «коли була маленькою». Після цього можна перейти до нинішніх страхів. І тепер, коли в середині малюка більше не живе страх, ним можна маніпулювати: десь розмістити, щоб він більше не вибрався. Наприклад, домалювати навколо чудовиська клітку або трьохлітрову банку, чи ізолювати інакше, так як запропонує дитина. Коли страх буде замкнено, з ним можна вчинити по різному:

- знищити аркуш із зображенням, а значить-знищити і сам страх, наприклад, розірвати на дрібні шматочки і спалити. Якщо у малюка з’являться сумніви, краще запитайте у нього самого, який спосіб найдієвіший;

- зробити страх доброзичливішим. Розповісти, що чудовисько нещасне, тому в нього такий страшний вигляд. Можна згадати вигляд самого малюка, коли він плакав: з червоним носом і з червоними очима;

- поміркуйте разом із дитиною, чим страх може бути засмучений. Придумайте разом, що могло б порадувати страх, наприклад,домалювати йому торт, повітряні кульки або причепити бантик.

Трансформація. «Найкраща зброя проти страху – сміх», – стверджує не тільки професор Люпин, персонаж Гарі Поттера, але й психологи. Спробувати цей спосіб для боротьбі з дитячими страхами можете і ви. Щоб подолати власний страх, треба попросити дитину уявити в комічному вигляді те, чого вона боїться. Наприклад, одягти монстра у смішний одяг, поставити на ролики або розмалювати його в яскраві, радісні кольори. Перетворіть це у гру, заохочуючи фантазію малюка і підтримуючи його гарним настроєм. Так працюють не лише з вигаданими страхами, але і з реальними об’єктами: суворим учителем, прискіпливою сусідкою. Можна трансформувати ситуацію, перетворивши її зі страшної в успішну чи смішну і для більшої переконливості відтворити це у грі. Наприклад, озброївшись чарівною шваброю і ліхтариком-лазером, винищити «монстра темряви», чи повторити сюжет страшного сну так, щоб дитина вийшла переможцем із ситуації. Якщо дитині важко повернутися до травматичної ситуації, запропонуйте розіграти схожий, але не ідентичний сюжет за допомогою іграшок. Підійдіть до цього як до театрального дійства. Придумайте сюжет, розподіліть ролі, створіть разом декорації, виберіть або пошийте іграшки – діючих персонажів.

Ще один варіант можливої трансформації ситуації – показати її хорошу сторону. Так темрява, якої дуже часто бояться діти, наповнена зірками і добрими, казковими чарами. Це – найкращий час для гри у схованки та перегляду діафільмів.

Поступове зближення. Буває й так, що лише одна згадка про причину страху викликає у дитині паніку. Це трапляється тоді, коли малюк пережив травматичну ситуацію. Ще гірше, коли така ситуація повторювалася кілька разів і встигла закріпитися. Аби допомогти дитині подолати подібні страхи, спочатку слід логічно пояснити подію і розповісти, що треба робити, щоб знову не потрапити в таку ситуацію.

Радимо починати з предметів, побічно пов’язаних із страхом. Так, дитині, яка постраждала від укусу собаки, можна показати мультик, тематично пов’язаний із цією твариною. Наприклад «Рукавичка», «Котик Гав», або «Бобік у гостях в Барбоса». Потім подарувати м’яку іграшку, а після того, якщо є можливість, і цуценя. Доглядаючи за маленькою, майже безпорадною істотою, дитина не тільки подолає свій страх перед собаками, але й отримає друга і захисника.

Пам’ятайте, що на боротьбу зі страхом може піти від кількох хвилин до кількох тижнів або навіть місяців. Який би спосіб ви не обрали, успіх перемоги над дитячим страхом насамперед залежить від щирості, доброзичливості, з якою ви простягнули руку допомоги своєму маляті, і вашої готовності змінюватися, щоб допомогти дитині.

Із статті: Прохаренко, І. Дитячі страхи / І. Прохаренко // Психолог дошкілля. – 2012. – № 3 (32). – С. 9-10.

Коментарi