Домовтесь із власною дитиною...

Діти є діти – вони завжди галасуватимуть, трохи бешкетуватимуть,лізтимуть туди, куди лізти не завжди можна. Загалом, це нормально, адже малюки мають зовсім інші потреби у витрачанні енергії, ніж дорослі. Дітям усе цікаво, вони все прагнуть відчути і пізнати на собі. Однак іноді поведінка дитини переходить певні межі і починає випробовувати нерви батьків на міцність. Не кваптеся карати малюка! Психологи стверджують, що є дієвіші способи контролю та виправлення дитячої поведінки.

Спосіб природних наслідків

Суть цього способу полягає у тому, що батьки зовсім не беруть участі у покаранні. Малюка карають природні наслідки його неправильної поведінки. Наприклад, дуже поширена проблема – дитина не прибирає своїх іграшок після ігор. Що ви часто робите у такій ситуації? Так, сваритеся, а потім самі ж прибираєте іграшки. Або ж після сварки дитина самостійно прибирає, але потайки ховає образу на вас. А коли малюку заманеться знайти улюбленого паровозика чи медведика, ви покірно шукаєте іграшку серед безладу, щоб потішити дитину.

Що ж радять робити психологи? Вони наполягають на тому, що батьки мають привчати дітей відповідати за власні вчинки змалку навіть якщо вчинки мають негативні наслідки. У ситуації з іграшками спеціалісти радять відсторонитися, не нервувати. Так, ви вже неодноразово пояснювали дитині, що іграшки треба прибирати. Вона це добре знає. Наступного разу, коли дитині знадобиться її улюблена іграшка,нехай спробує знайти її самотужки і зрозуміє: коли у речах лад – зробити це набагато простіше. Не дратуйтеся, спокійно поясніть малюку, що ви зараз зайняті і не маєте часу шукати іграшку.

Але! Не вдавайтеся до способу природних наслідків, якщо:

- природні наслідки небезпечні для здоров’я чи безпеки малюка;

- дитина ще не зможе зробити висновку з уроку( наприклад, таким чином не відучиш немовлятко гризти іграшки).

Спосіб жартів

Цей спосіб радять застосовувати до малюків, які переживають чергову вікову кризу. Найтиповіша ситуація – дитина влаштовує показову істерику при сторонніх, вимагаючи нової іграшки, солодощів чи ще чогось. Мама б’є малюка по сідничках, намагається якнайшвидше заспокоїти і забрати зі сторонніх очей. Або ж навпаки – починає вмовляти, втішати, що ще гірше, адже тоді дитина відчуває, що мамою можна маніпулювати і далі.

Часто в таких істериках малюки вже й самі раді заспокоїтися, але припинити плакати – для них означає програти при сторонніх. У такій ситуації допоможе жарт. Без образ і змушувань, по – доброму пожартуйте. Наприклад: « Ой, хто це в нас застряг у землі? Це ж ріпка! Тягнемо-потягнемо, витягнути не можемо. Будемо кликати бабусю, Жучку, онучку. Кликати?» Спочатку малюк здивується, почне з недовірою до вас прислухатися, а потім дуже швидко включиться у гру. Дитина буде вдячна вам за те, що вирішили конфлікт так невимушено і не принизили її при цьому перед сторонніми.

Спосіб міцних обіймів

Це зовсім не означає, що ваші обійми і сюсюкання мають бути відповіддю дитині, яка поводиться погано. Ні. Будьте тверді, але не злі. Ваше завдання – за допомогою фізичного контакту спинити маленького розбишаку. Спочатку можна встановити контакт, схопивши (не жорстко) малюка за руку. Далі, спробуйте посадовити дитину собі на коліна, обійняти. Обіймайте і спокійно пояснюйте, що малюк поводиться погано, в чому він не правий. Задача методу – заспокоїти і пояснити дитині, що вона не права, але при цьому дати їй зрозуміти, що навіть такою її люблять. Тому важливо, щоб ваші дії були стримуючими, спокійними, голос не зривався на крик і образи.

Однак пам’ятайте: малюку має бути комфортно і зручно, не тисніть сильно. Якщо відчуєте, що він розслаблюється і притискається до вас, значить ви все робите правильно.

Спосіб крижаного спокою

Іноді необхідно не піддаватися на провокації дитини. Вона може випробовувати вас. Наприклад, малюку не купили омріяну іграшку, він починає злитися, розкидати все довкола, кричати. Не реагуйте, вийдіть з кімнати, дайте дитині можливість «випустити пару». Пізніше поверніться у кімнату і спокійно спитайте : « Закінчив? А тепер треба прибирати. Впораєшся сам чи тобі допомогти?». Таким чином малюк переконається, що агресивна поведінка не дає позитивних результатів і припинить її практикувати.

Пам’ятайте! Бути спокійним – не означає бути байдужим. Допоможіть малюку прибрати, якщо він прохає. Обійміть його, скажіть що все одно його любите.

Спосіб перерви

Невеличка пауза під час конфлікту дає можливість його учасникам трохи охолонути, заспокоїтися. Трьохрічному малюку видається смішним, що він кидається хлібом за столом. Усі прохання лише підштовхують його. Не підвищуйте голос, спокійно візьміть малюка і виведіть до іншої кімнати. При зміні обстановки дитина швидко заспокоїться і, коли повернеться до столу, поводитиметься добре.

Пам’ятайте – це не покарання малюка самотністю. Ви також можете посидіти в кімнаті з дитиною. Мета цього способу – не ізолювати бешкетника, а допомогти йому перервати погану поведінку.

Психологічні ігри

У віці 2-5 років для дитини надзвичайно важливо відчувати себе значущою особистістю. Спробуйте не вказувати дитині, що робити, а трохи хитрувати – хай малюк думає, що він сам прийняв рішення, яке і було вам потрібне. Наприклад: «Поїдемо у поліклініку на автобусі чи прогуляємося парком? ». Або ж можна йти на невеличкі поступки – наприклад, сходіть пограти з малюком у м’яча, якщо він так хоче, а потім дитина з’їсть суп. «Я ж тебе послухала і грала у м’яча, тепер твоя черга слухатися». Але є певні ситуації, коли поступатися дитині не можна! Наприклад, бігати на дорозі, чи кататися на поламаних гойдалках.

Спосіб торгу

Психологи вважають, що діти більш раціональні, ніж ми думаємо. Тому, якщо виникають певні ситуації, де можна домовитися, сміливо робіть це! Наприклад: « Добре, давай подивимося ще цей мультик, а потім прибереш іграшки». Однак не поступайтеся! Будьте тверді – один мультик – значить один. Не дозволяйте малюку маніпулювати собою і випрошувати ще і ще, інакше цей спосіб у вас не діятиме.

Коментарi