Незгасла пам'ять мого роду

2015-05-07

Білопінне цвітіння дерев, духмяний запах квітів, веселий сонячний промінчик, зелене руно трави – це травень. Травень сьогоднішній. А був ще травень 45-го, коли наша земля, кривава, попалена, піднімалася з заграв пожеж, руїн, страшного горя, принесеного фашистськими зай дами на довгих чотири роки війни. Війна – це горе, сльози, кров. Війна – це жах і смерть. 70 років тому відгриміли останні залпи гармат. Зарубцювалися рани від куль і снарядів, засипалися землею і заросли травою окопи. Але безсмертна пам'ять людей, вона пульсує незгасним вулканом, тече в крові, у наших радощах і печалях. До щему, до болю стискається серце, коли бачимо фільми про ті страшні роки, коли читаємо полум’яні рядки творів, розділи підручників історії про криваві події Великої Вітчизняної війни, про наших дідів і прадідів. Саме їм, представникам старшого покоління, тим, хто зі зброєю в руках в ті грізні роки воювали з нацистами, присвячена година пам’яті «Незгасна пам'ять мого роду», яка пройшла в районній бібліотеці для дітей. Учні 3-В класу Христинівської міської школи №1 разом зі своєю учителькою Сологуб Ю.А. підготували розповіді про прадідів, прапрадідів, про тих, ким пишаються юні христинівчани. Перед початком масового заходу третьокласники поклали квіти, квіти пам’яті і вдячності до Братської могили і Алеї Слави, схилили свої голівки в хвилині мовчання. Під час проведення години пам’яті звучали вірші і пісні, демонструвалися кадри воєнної хроніки, художніх і документальних фільмів, присвячених подіям того пам’ятного і жахливого часу. Нащадки учасників бойових дій розповідали про бойовий шлях представників старшого покоління своєї родини. Схвильовано звучали розповіді Саші Кошель, Насті Тітової, Андрія Жука, Богдана Прокопчука про тих, ким вони пишаються, пам’ятають і вклоняються їхньому бойовому подвигу. Діма Кривов’яз розповів про свого прадіда Лінчука Олександра Титовича, Героя Радянського Союзу, знану в районі людину,чий портрет прикрашав залу бібліотеки. Ці люди, рядові і офіцери, танкісти і артилеристи, льотчики і піхотинці, сапери і партизани заслуговують вічної пам’яті. Доземний уклін учасникам і творцям Перемоги за мужність їх і за подвиг. З кожним роком цих незвичайних людей стає менше, рідіють їх ряди. Гордімося й шануймо їх. І не тільки в день Перемоги дякуємо їм за вільну Україну. Пам’ятаймо їх, пам’ятаймо свою історію, адже країна, яка не знає свого минулого, не може мати і майбутнього. Бути українцем, жити в Україні – не тільки велика честь, а й велика відповідальність. Адже ми – продовжувачі прекрасних і величних традицій наших предків: Івана Гонти і Тараса Шевченка, Івана Драча і Олександра Лінчука. Ви діти України, її надія і майбутнє. І я кажу в обличчя всім недругам, всім агресорам моєї Вітчизни: «Я єсть народ, якого правди сила. Ніким звойована ще не була. Ні! Сили на землі нема І сили на землі не буде, Що потягти нас до ярма, Щоб потоптати наші груди». Саме подвиг дідів став прикладом для внуків, які захищають українську землю, українську незалежність і свободу на сході нашої держави. Герої сьогодення, бійці АТО, приймаючи естафету мужності і героїзму старшого покоління, доводять всьому світові, що їхня любов до рідної землі – безмежна. Цю любов до рідної України відчувають у своїх юних серцях і третьокласники, учасники цієї години пам’яті, юні патріоти Христинівки і України. Діти стали учасниками історико-краєзнавчої вікторини, яку провела бібліотекар дитячої бібліотеки О.Ю. Зайцева. Відповіді дітей показали, що вони знають історію України та Христинівки. До їх уваги матеріали книжково-ілюстративної виставки, де розміщені матеріали, які допоможуть юним читачам поглибити свої знання з того трагічного і героїчного часу.