Мова великого народу, великої культури об'єднує Україну

2016-11-09

До найкоштовніших надбань кожного народу належить його мова. Мова, як мати, як Батьківщина, як усе найдорожче, найсвятіше, що є в кожної людини. Мова - це не тільки засіб спілкування, мова - найбільший духовний скарб, в якому народ утверджує себе творцем, що передає нащадкам свій досвід, мудрість, знання, надбання, культуру, думи і сподівання. Рідна мова - то неоціненне духовне багатство, в якому кохається наш народ, передаючи його своїм нащадкам.

Українська мова - досконало-вишукана і досконало-прекрасна, її невтомно мережили українці впродовж віків. Свої чудові і неповторні візерунки вплітали в неї поети і письменники, кобзарі і бандуристи, додавали свою нитку козаки щирим патріотизмом тагострим іскрометним гумором. Ми турботливо бережемо її і передаємо з роду в рід, як довершений взірець віри, надії, любові імудрості.

Інформацію можна передавати жестами, мімікою, знаками, різними шифрами. Але жоден із цих засобів не може конкуренувати з мовою у точності вираження почуттів.

У рідному слові народ усвідомлює себеяктворчу силу. Слово рідної мови - могутній засіб передачі від покоління до покоління історії, культури, фольклору, естетичного, побутового і наукового досвіду народу. У слові перед нашим зором постають етапи давньої історії, здобутки і мрії. За допомогою слова ми проникаємо в думи і почуття, які споконвіку хвилюють людей. Ми можемо звернутись до далеких нащадків і передати їм найсокровенніші заповіти. Слово - найвірніший посол з минулого в сьогодення, із сучасності - в прийдешнє.

Слово - це скарбниця мудрості і невмирущості народу. Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідної мови. Тільки той, хто осягнув розумом і серцем красу, велич і могутність своєї Вітчизни, той збагнув пахощі і відтінки рідної мови, і дорожитиме ними як своїм чесним ім'ям.

Творячи свою мову, наш народ вносив до мовної скарбниці добірний нектар слова, невтомно запалював у слові незгасний вогонь думок і почуттів. Мова - дивосвіт, духовна планета, на якій живе виплекана народом незлічимарізнобарвна палітра слів, яку патріоти держави і мови вивчають, люблять, плекають.

Саме такі справжні патріоти України, знавці рідної мови зібрались в Інтернет-центрі Христинівської районної бібліотеки, щоб поспілкуватись з своїми ровесниками і однодумцями Першотравневої районної бібліотеки,що знаходиться в місті МангушДонецької області.

Цей захід підготували і провели наші колеги зДонеччини та працівники Христинівських бібліотек: центральної бібліотеки та районної бібліотеки для дітей.

В рамках Всеукраїнської акції "Український Донбас" ми з користувачами цієї бібліотеки спілкуємось не вперше. Цього разу ми провели скайп-спілкування "Як білих журавлів, як первоцвіт ранковий, як старовинний спів, шануймо рідну мову". Хоч юних христинівчан і наших нових друзів з Донбасу розділяли сотні кілометрів, відчувалось що спілкуються однодумці.

Після привітань всі прийняли участь у конкурсі знавців української мови. Під час його проведення хлопці і дівчата читали вірші про українську мову, відгадували загадки, продовжували українські народні прислів'я і приказки,давали відповіді на літературну вікторину. Багато сміху викликав турнір знавців українських скоромовок. Донецькі школярі виконали пісню про українську мову, про любов до неї та до України.

Конкурс показав, що зібрались дійсно знавці рідної мови. Не було жодного питання з Донецького краю, на яке вони не змогли б дати правильної відповіді. Хоч і команда зі сходуУкраїни була сильною і ерудовано.Христинівщину гідно представлялиучні 6-А класу міської школи №2 (Класний керівник Пилипишина Н.М.) Допомагала і морально підтримувала школярів педагог-організатор Манелюк О.В.

Наші шестикласники довели, що вони ростуть справжніми патріотами України, які знають і люблять свою мову. Білоусова Катя прочитала свого вірша про рідну мову. Їй гаряче аплодували і в Христинівці, і в Мангуші. Ерудованими і начитаними, кмітливими і розумними були всі: Симененко Влада, Хуртасенко Богдан, Васкевич Настя, Москалюк Діана, Крещенецький Данило, Савченко Коля, М'якуша Оля, Солодова Каріна, Білоусова Катя.

Спілкування закінчилось. У нас з'явились нові друзі, які, так як і ми, люблять нашу Україну, її чудову мову, ніжну і співучу, дзвінкоголосу і золоту, колискову і прадавню. Підхоплені почуттям патріотизму, ми разом з молодими донеччанами декламували відомий вірш Володимира Сосюри, який в роки Української революції під знаменом С.Петлюри приймав участь в боях за Христинівку, "Любіть Україну"

Тож любімо свою Батьківщину - неньку Україну і її невмирущу солов'їну мову!