Марина Павленко - гість бібліотеки

2017-03-03

Непрочитана книга, навіть надрукована на дорогому папері, з гарними ілюстраціями, яскравою обкладинкою, залишається стосиком зшитих аркушів, якщо її не розгорне і не прочитає читач. А книги Марини Павленко, талановитої уманської письменниці не залежуються на книжкових полицях бібліотеки. Їх залюбки читають і діти, і дорослі.

А напередодні Всесвітнього дня письменника в рамках Всеукраїнської акції "Україна читає дітям" шанувальники її творчості зустрілись з письменницею, чиї книги їм так подобаються. Гостею районної бібліотеки для дітей стала Марина Степанівна Павленко, викладач кафедри української літератури і українознавства Уманського державного університету ім. П.Г.Тичини, кандидат педагогічних наук, доцент, автор багатьох наукових публікацій, монографій. А головне у її творчості - книги, із, здавалося б, таким простим сюжетом,та цікаві і захоплюючі.

Недаремно Марина Павленко - переможець і лауреат багатьох літературних конкурсів: "Коронація слова", "Благовіст", "Гранослов", "Дитячий портал" та ін.

На цю зустріч прийшли учні 8-А класу (Кл.керівник В.О.Бортник), 7-В класу (кл.керівник Н.М.Мельник)міської школи № 1.

Марина Степанівна з перших хвилин спілкування полонила всіх своєю щирістю, безпосередністю, добротою. Кожне її слово, кожна посмішка відгукувалась в серцях слухачів вдячністю і розумінням. Її аура випромінювала стільки позитиву, що в усіх посвітлішали обличчя, подобрішали очі. Так захоплююче про свої книги може розповідати лише автор, закоханий у літератури, українське слово, своїх героїв, які написані із життя. В них є риси і події з власного життя, своїх батьків, свого чоловіка Володимира, доньок Ольгиі Оксани. А багато читачів впізнають в цих книгах себе.

В.О.Бортник, учитель української мови і літератури представила учасникам зібрання нашу гостю, привітала її на христинівській землі. Адже у неї є дві Батьківщини -Львівщина, де вона народилась і провела свої перші роки життя, і Черкащина, яка стала рідної, де виросла, де зуміла реалізувати свої таланти, де стала відомою письменницею і художником.

Кожна із книжок Марини Степанівни - це не тільки цікава історія, в ній показані душевні переживання героїв, їх відносини, їх ідеали і мрії. Про свої книги, відомі читачам і зовсім нові вона розповідала з такою душевною теплотою, що їх відразу захотілось прочитати.

Пані Марина порекомендувала всім присутнім в бібліотеці, відриватись від комп'ютера, дивитись у вікно, озиратись навколо себе, милуватись природою і читати книги. Адже кожна книжка - це світ знань, пригод, переживань, відкриттів. Уривки з повістей, вірші, гуморески робили її виступ захоплюючим, змістовним і цікавим. Перед нами ніби постають ті, про кого так тепло й душевно пише письменниця.

Шановну гостю вітали актори Христинівщини: В.Свіщенко - піснею про Христинівку, Н.Лизун - про чорнобривці, народний ансамбль "Ласкаво просимо" - віночком народних українських пісень. Відповідала Марина Михайлівна на запитання учнів, які запитували про її творчість, плани. Активна читачка бібліотеки, переможець літературного конкурсу Валерія Суворова подякувалаМарині Павленко за її книги, які вчать бути добрими і чесними. І подарувала їй на згадку сувенір, який вони зробили разом з мамою. Емоційним був виступ президента школи Людмили Ревнюк, яка вміє цінувати книги за їх зміст. Марина Степанівна

подарувала книги районній бібліотеці, подякувала за цю душевну зустріч, за те, що її книги читають, розуміють, Адже для автора це і є найбільша нагорода.

Згадала вона і про свою книгу "Санта Лучія в кирзових чоботах", яка в 2006 році стала лауреатом ІІ-ї премії імені Богдана Лепкого. Це розповідь про кохання українського хлопця Миколи з села Осітна нашого району і красуні-італійки Леа Сорезіні, про її непросту долю, сповнену гіркоти і надії, про її сильний характер, розум, працьовитість, почуття гумору і людяність.

Представник РАЙОНО С.А.Шпанко подякував нашій гості за такі хороші книги (знає про це від свого сина), побажав їй творчого натхнення, цікавих задумів, нових книг, вдячних читачів.

Учні, вчителі, бібліотечні працівникиобступили письменницю тісним колом, - бажаючих сфотографуватись з нею, отримати автограф, придбати книгу було так багато, що зустріч вийшла довшою, ніж планувалось.

Попрощавшись, Марина Павленко пішла з бібліотеки. Але в душах тих, хто з нею спілкувався, залишилось світле і тепле почуття від спілкування з нею, від її побажань, від її посмішки, від її слів, наповнених любові до людей, до рідної мови, до України.