"Рідна мова, чиста як роса"

2017-11-08

9 листопадав Україні щороку відзначається Свято української писемності та мови. За православним календарем – це день ушанування пам'ятіПреподобного Нестора-літописця– послідовника творцівслов'янської писемностіКирила і Мефодія. Вважається, що Нестор-літописець став прабатьком української писемної мови. Преподобний Нестор працював до останнього дня свого земного життя. Мощі святого покояться в Ближніх печерах Києво-Печерської лаври. Свято було започатковано Указом президента України від 6 листопада 1997 року. Традиційно цього дня всіх українців запрошують написати Всеукраїнський диктант національної єдності і перевірити свої знання.У День української писемності та мови за традицією покладають квіти до пам'ятника Нестору-літописцю; визначають найкращих популяризаторів українського слова; заохочують видавництва, що випускають літературу українською мовою; стартує Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика - конкурс проводиться за підтримкиМіністерства освіти України і Ліги українських меценатів. Щорічна кількість учасників - понад 5 млн з 20 країн світу.У бібліотеці для дітей , з учнями 7-А класу СШ №2, класний керівник Пилипишина Надія Михайлівна, була проведена мовознавча година «Рідна мова, чиста як роса», девізом нашого заходу був“Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування.”

Читачі нашої бібліотеки з цікавістю прослухали розповідь про життєвий шлях Нестора Літописця, про становлення української мови. З жвавим інтересом були переглянуті відеоматеріали про виникнення і розвиток української мови.

Учні згадали історію виникнення писемності, відчули красу рідної мови, прослухали виступи своїх товаришів. Підсумовуючи, наголосили, що нашому поколінню випало складне й відповідальне завдання - відродження української мови, державності, нації. Це наш історичний обов’язок. Захищаючи рідну мову, ми захищаємо свій народ, його гідність, його право на існування, право на майбутнє. Не слід бути байдужими до найменших виявів обмежень чи зневаги української мови.

Відчулося, що читачі зацікавилися творчістю талановитих українських авторів, виразно читали поезії, уважно слухали пісні, з задоволенням інсценували уривки з творів. По завершенню кожному хотілося доторкнутися до старовинних книг, які були представлені дітям.

Учні переконалися, що знати, берегти і примножувати знання про рідну мову – обов’язок кожного українця.

Як парость виноградної лози,