Щедрик щедрик, щедрiвочка.

2021-01-12

Новий рік вже позаду, а незабаром прийде величні веселі щедрівочки та колядочки. Колядки та щедрівки - це українські обрядові пісні, які виконують під час новорічних та різдвяних свят. А ось чим вони різняться знають далеко не всі. Різниця є: традиційно колядки виконують на Різдво (7 січня), а щедрують - напередодні старого Нового року (13 січня). У колядках, насамперед, прославляють народження Христа, а виконуючи щедрівки люди бажають добробуту родині, багатого урожаю та інших благ. Так само як і календарно-обрядові пісні, щедрівки та колядки мають язичницький характер. А зміст їхніх текстів обов’язково має магічне значення. Звичай колядування пов’язують із днем зимового сонцестояння, який ще називають святом Коляди. У давнину його святкували 25 грудня. Наші предки вважали, що саме в цей день Сонце з’їдає змій Коротун, а всесильна богиня Коляда в Дніпровських водах народжувала нове Сонце - маленького Божича. Люди намагалися захистити новонародженого та проганяли Коротуна. Потім - ходили від хати до хати, щоб сповістити людей про народження нового Сонця. Із появою християнської релігії, обряд колядування був приурочений до Різдва Христового та лише тоді набув біблійного змісту. Щедрування - давній новорічний звичай, під час якого групи щедрувальників піснями славили господарів, бажали їм здоров'я і достатку, за що отримували винагороду. Супроводжувалось воно магічними діями, музикою, танцями, пантомімою, обрядовими іграми з масками. Щедрівки, на відміну від колядок, мають свою особливість, традиційний приспів: «Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на весь вечір». Історично щедрування незначною мірою відчуло на собі вплив християнської церкви. На кінець XIX ст. обряд переважно став явищем народної художньої творчості. Таким він зберігся й до сьогодні. Щедрівка увібрала в себе національний колорит та менталітет українського народу.